Архіви #1 [Франківськ, Львів]

Багато мене запитують – “А як попасти в архіви? Чи важко там досліджувати? Яка там система?” і так далі. То ж я вирішив сформувати думки в детальній текстовій формі. Можливо комусь знадобиться.

Так як цей блог призначений для моїх генеалогічних досліджень, історичних та етимологічних пошуків а також ДНК досліджень, то це буде так би мовити #HowTo інструкція.

manuscripts

Перш за все, вам слід чітко сформувати задачі, які потрібно виконати в процесі дослідження. Я б сказав, є два типи або напрями дослідження:

  • Простий – коли ви знаходите когось в родоводі ~1900 року і вам цього достатньо. Вам можливо навіть буде достатньо фото копії метричного запису.
  • Складний – це коли дослідження родоводу закінчується Адамом і Євою (власне так як я зробив) і базується воно вже не тільки на генеалогії, а й на історії прізвища, етимології прізвища (включно з теоріями трансформації прізвищ та дослідження подібних прізвищ), історії села чи міста де родичі жили, історія родини крізь історичні перипетії СРСР, більшовизму, гонитви селян, євреїв та інших меншин, міждержавні міграції, австрійські колонізації і врешті решт ДНК тести для підтвердження ваших гіпотез. Ось дві статті від мене, про мої дослідження: одна і друга.

Отож все по порядку, але з погляду простого методу, перший крок – архіви та джерела, які можна знайти там.

Пердусім слід зауважити про терміни зберігання даних. Ось можна прослухати детальніше коротко, з яких кроків починати:

І.Розкладай: Є строк 75 років, після якого книги мають передаватсь з органів реєстарції актів цивільного стану, до відповідного архіву. Якщо це область, то вони передаються до обласного архіву. В Києві і у Львові ситуація трошки складніша, тому що у нас є історичні архіви, відповідно великий масив метричних книг знаходиться саме в історичному архіві, у Львові, я знаю, ситуація ще “веселіша”, тому що хочуть, щоб книги велися, на дуже довгому відрізку часу. Першу книгу за період кінця 19-го до 30-х років 20 століття передали тільки минулого року з району.

Я ж по своєму досвіді зразу йшов в архіви, бо роки які я почав цікавитись були не то що 19ХХ а 18ХХ. Тому в місцевих чи районних церквах чи архівах, мені не було чого робити.

Івано-Франківськ – державний архів області

  • http://daifo.if.gov.ua/
  • вул. Сагайдачного, 42-а,
  • телефон: (0342) 26-34-03 (дзвонив сам, приймальня, можна покликати п. Марію чи Андрія чи Лесю з читального залу)
  • Автобус 67 кудись ближче до центру вас довезе. Користувався 1 раз.

archive-if-map

Я мав нагоду опрацювати ряд матеріалів на протязі 2011-2015 років. Звичайно з перервами, навіть деколи одну книгу брав другий раз. Але завжди, щось нове взнавав. В більшості – метрики. А от 2015 рік приніс мені ряд інших, не метричних даних. І власне наштовхнув на архів в Львові, про який я опишу нижче.

Умови архіву

  • Власне, головне, щоб ви знали що ви шукаєте, і що вам в читальний зал.
  • До слова розкажу ситуацію як в мене була, і ви зрозумієте, що треба завжди бути проактивним і винахідливим.

Отож, 2011 рік десь, я знав що в мій найстарший родич в селі то Лундяк Стась, приблизно 1860-го року народження. Прийшов я в архів, зайшов в приймальню, кажу – мені б церковні записи народження, шукаю Лундяк Стась (думав що це ім’я Станіслав), Молодків. Посадили мене за стіл, дали совковий аркуш паперу сказали писати заяву – прізвища, імена, роки, інші дані. Дав я їм ту заяву, вони кудись пішли, почекав я десь хв 15., приходять, кажуть “Нема нічого, ніякого Станіслава нема”. А я такий в шоці, як так нема? Він точно був! Я вже не пригадую що мені казали, але я піддав сумніву то точно. І от-от вже виходячи до дверей, я перепитав – “А може можна мені глянути особисто?”. Я тоді навіть не знав про що я питаю. Я не знав що вони дивились, що так впевнено відповіли, що нема Станіслава. Відповідь була доволі проста, – “Ну та звичайно, як маєте час, ідіть в читальний зал, там то саме скажіть, вам далі підкажуть”. Пішов в читальний зал, заповнив анкету-формуляр, сів, чекаю метрики, прийшли. Звичайно Станіслава я не найшов, але найшов Eustachius – Євстахій, що в народі коротку форму має Стась.

І тоді почався момент мого ґрунтовного дослідження на протязі пару років. Тільки уявіть собі, якщо б я не перепитав, похиливши голову, пішов з архіву, я б так і не побачив купу інформації, яка перевернула мою свідомість про село Молодків, сусідні села та Галичину загалом.

Тому будьте проактивними, будьте наполегливими але не наглими, а найбільше будьте впертими. Так впертими до самого себе. Бо тільки це вам принесе успіх. Більше про впертість я описав в окремій статті.

Каталог

  • Каталог розміщений в читальному залі. Також в залі є ряд книг, які можна з вітрин взяти, переглянути, почитати.
  • В каталозі там є всяких розділів є – різні картотеки. Не всі я встиг навіть глянути. Є алфавітний покажчик по населених пунктах, окрема картотека по австрійській добі, по солеварінню та інших індустріях.

Читальний зал

  • Мати 1 фотокартку і паспорт. Паспорт тільки перший раз, для звірення інформації для анкети. Фото можна донести пізніше.
  • Заповнити формуляр-анкету – заява на дозвіл користування джерелами для генеалогічного дослідження (для родоводу чи іншу мету придумаєте).
  • Заповнити формуляр з номерами справ (комбінація “фонд-опис-справа”). Ось приклад.
  • І чекати… Приносять майже зразу, на протязі 15-30 хв.
  • Книги можна залишити в читальному залі для доопрацювання. Але якщо довго не приходити, вони книги здають назад в книгосховище.

 

Як читати метричні книги?

Я б хотів тут написати, але то буде занадто. Але точно, там є свої певні правила, поки ви звикнете до тексту, різних почерків, різних фраз та скорочень. Я планую то описати в одному із наступних постів. Якщо б так в когось були труднощі, звертайтесь приватно, без проблем допоможу, бо то ж і так завжди мені цікаво копатись в загадках 🙂

За пару років з перервами я переглянув метрики сіл та міст Івано-Франківської області було для мене найактуальнішим – Молодків, Бабче, Маркова, Старуня, Гвізд, Пнів, Битків, Надвірна, Манява, Солотвин, Богородчани, Калуш, Новиця, Добровляни, Болехів. Всі ці села є в покажчику метричних книг. В Франківському архіві він має 8 чи вже навіть 9 описів. Багато греко-католицьких, пару римо-католицьких, православних не дивився, бо старих нема.

Я все собі фотографував, і на разі в мене біля 15  ГБ даних. За фотографування треба заплатити, але не пригадую суму. Біля 40 грн станом на 2011-2012 рік.

Також я робив нотатки в записнику паперовому. Слід зауважити, що то дуже важливо. Адже пригадую, як фото виходили не якісні, і текст був розпливчастий, я тоді так шкодував, що не зробив друге фото. І від тоді, я вирішив робити фото по 2-3 кадри-дублікати. А дома я завжди класифікую, фільтрую, видаляю непотрібне. Такий метод завжди займав часу – 1-2 повні дні в архіві розтягувались в 1-2 місяць аналітики фото і переносу інформації в електронний варіант. Таким чином, крім фото, я маю електронну версію всього що я бачив, на приблизно 200 сторінок А4. Ну власне hard core (складний) метод. Але то важливо – бо будь яка дрібничка, таки потім та й згодиться. Переконався на багатьох прикладах. 200%.

 

Інші книги

Багато я не буду писати, бо й так вже багато, додам тільки назви книг, які я мав нагоду глянути, базуючись на дослідженні каталогу в весною 2015-го року.

  • Ackta Grodckie Ziemskie z czasow RzechyPospolitej
  • Stosunki ekonomiczno-społeczne w miastach ziemi halickiej w latach 1590-1648
  • Литературний сборник галицко рускою матицею (1600-1700)
  • Литературний сборник галицко рускою матицею (1772-1800)
  • Йосифінська [1785-1788] і Францисканська [1819-1820] метрики [1965]
  • Handbuch des Lemberger Statthalterei-Gebiets (1858)
  • Encyklopedya Krajoznawstwa Galicyi [Schneider Antoni] (1874)
  • Schematismus Gr Cath Stanislapoliensis (1887)
  • Schematismus Gr Cath Stanislapoliensis (1935)

Всі ці книги, додали до мого дослідження ряд цікавих та важливих фактів, по яких я можу написати окремі статті. Без нових, свіжих думок – напрямів, дослідження свого роду було частково заморожено мною в 2013-2014 роках. Бо я застряг на моменті, коли ніби все звірив, всі документи глянув, і треба більше даних, щоб підтвердити аналітичні теорії. Тому раджу, завжди думати глобально не тільки в напрямах метрик.

 

Села: Погосподарські книги

Ще додам, що в архівах сільських рад ( і можливо міських рад), завжди є так звані “Погосподарські книги основних виробничих показників господарств”. В моєму селі є книги за роки 1948-1956. Хоч людей згадуваних в тих записах я знав вже навіть особисто, мені пішло ціле літо щоб проаналізувати книги разом з татом. Адже ми вже на той час знали дані за період 2014-1950 і 1900-1865, а певні прогалини в точності між цими періодами, якраз дані книги і допомогли вирішити. Ось приклад титулки і одної із сторінок книги. Загалом такі книги дають інформацію, про людей, їхні будинки, коли вони побудовані, з ким ті люди жили, які люди приходили після одруження в то господарство і навіть інформація про те, чи людина виїхала кудись.

 

Львів – Державний історичний архів України.

Мав нагоду попрацювати в період Березень-Квітень 2015-го а також 24-го листопада 2015-го.

Дані на цьому сайті не актуальні. Актуальна тільки вулиця – пл. Соборна 3а.

archive-lviv-map

Якщо ви будете стояти навпроти костелу бернардинів, то вхід до архіву буде зліва за метрів 10, малі, мало примітні двері. По сходах на 2 поверх.
Ось подаю дані, якими сам користувався:

  • email: dpelts AT cdial.org.ua – Діана Пельц, директор архіву. Читальний зал працює дуже активно, тому вони навіть якщо мають окремий емейл, не встигають опрацювати.
  • Тут вже бачу свіжіші дані. Емейл – office AT cdial.org.ua я не знав, не користувався. Але провірив – люди з архіву його читають, можна писати. Правда відповідь може бути з затримкою.
  • телефон: +38 (032) 235-40-63 – активний, провірений. Попадає на охоронця. Але вона (старша жіночка, або він буває деколи старший чоловік) можуть зв’язати з читальним залом. Питати пані. Оксану, а іншу працівницю я не знаю, новенька якась була в листопаді 2015-го.
  • автобус3A” їде від автовокзалу до вулиці князя Романа – неподалік від архіву, і звідти ж їде знову до автовокзалу. Дуже вигідно, якщо ви подорожуватимете автобусом.
  • Кому не зі Львова, раджу скористатись послугами хостелу Соборний, який буквально через дорогу від архіву. Замовити можна з Booking.com але якщо хочете зекономити, дзвоніть на телефон з їхнього сайту. Вони там тоді ціну дешевше дають, здається на 10 грн, але неодмінно перепитайте, бо хто не знає, тому вони можуть промовчати 🙂 В мене з цим хостелом пов’язані гарні спогади, адже я там довший час був, хоча і з перервами на поїздки до Франківська та до Польщі. Майже постійний клієнт.

 

Загальні умови архіву

  1. На вході треба буде подати паспорт, після чого видадуть ключ від скриньки, де можна залишити власні речі, рюкзаки, сумки. Підпишетесь, в журналі, і з магнітним пропуском, можна заходити до читального залу і каталогу.
  2. Скажете що ви в читальний зал. Але якщо ви дуже не впевнені, і вам мого опису мало, тоді зайдіть в приймальню, там гарна і приємна працівниця, вам допоможе зробити перші кроки, особливо по метриках.
  3. Архів працює з 9 ранку, але читальний зал починає видавати книги десь після 10. Тому якщо ви хочете встигнути зайняти місце в читальному залі, краще прийдіть швидше.

 

Умови читального залу

  1. Як будете йти перший раз, візьміть дві папки, такі старі, на шнурочках, вони там типу справу заводять. Будете підготовлені, їм спростите роботу. Хоча донести і папки можна буде пізніше.
  2. Слід вам знати нюанс з часом. Якщо ви ось так прийдете і замовите щось, то не завжди то буде зразу вам доступно.
    • Якщо це діафільми будь чого, то це може бути швидко (10-30 хв).
    • Якщо це метричні книги паперові, і в хорошому стані, тоді якщо працівники книгосховища не завантажені, можуть видати на протязі дня.
    • Але в більшості випадків, читальний зал каже на яку дату вам то можуть видати для опрацювання. Переважно кажуть на 2-3 дні вперед. Тому майте собі на увазі, щоб запланувати поїздку в Львів не тільки до архіву, а й ще щось зробити, погуляти, відпочити.
    • Якщо книги на реставрації, чи підлягають реставрації, то їх вам відмовлять видавати, але можна звернутись до директора, і вона надасть дозвіл чи пришвидшить термін видачі.
    • Якщо ви замовите книги, які вам мають видати завтра чи на інший день, то читальний зал видасть вам не раніше 11 години, тому рано на 9ту можна не йти в такому випадку. Приходьте на 10:30 і я думаю ваші книги вже будуть вас чекати.
    • Перший раз коли треба замовити певні книги, їх можна залишити на наступний раз доопрацювати. Це важливо, бо якщо ви “здаєте” книгу, вам вони видадуть другий раз аж через рік. Тому офіційно кажіть “Ці книги я здаю, бо точно не треба, а ці ще залишу і перегляну завтра чи тоді то й тоді”.
  3. Точно не пригадую, але 90% впевнений, якщо ви замовляєте саме метричні книги, які є тільки в паперовому вигляді, тоді вас попросять оплатити фотографування (42 грн, там же прямо, без всяких банківських регалій). Ви собі можете потім фотографувати телефоном, фотоапаратом (але без СПАЛАХУ !!!) скільки захочете.

Каталог

  1. Якщо ви щось будете шукати, вас можуть направити в каталог – така собі картотека, де можна шукати по алфавіту, по населених пунктах, по конфесіях, по Польській та Австрійській добі та іншими критеріями.
  2. Жіночка яка там працює, я б сказав не дуже – бо переважно відповідь – “ну ви шукайте”. Але в неї є дуже гарні книжки. Зокрема SKOROWIDZ – там є за 1894 рік та 1904. Ось приклад за 1905. Можна проглянути історію сіл та хто був власником сіл в певні роки.
  3. Фотографувати в каталозі ЗАБОРОНЕНО, бо там по ходу СБУ спостерігає 🙂 і кожен день вони там якось звітуються. Тому завжди беріть якийсь записник. Але я непомітно фотографував, поки що в СБУ не викликали 🙂
  4. Якщо в картотеці щось шукаєте, переглядайте всі картки і уважно читайте. На власному досвіді переконався, що бувають випадкові джерела, про які я і не догадувався, або в процесі нова ідея появилась в дослідженні. Ось приклад одної із карток. На кожній із подібних ви завжди побачите фонд, опис і номер справи.

Співпраця “Каталог – Читальний зал”

  1. Вже як дійде до замовлення книги, то варто знати, що всі джерела мають певну структуру, і вона завжди стандартна – ви побачите це на картках з тек в каталозі:
    • фонд – арабська цифра, номер який вам прийдеться записати собі на листку. Також може бути кодова буква (“Й”, “Ф”).
    • опис – другий рівень ієрархії в книгосховищі, цифра арабська (12, 134, 148, 601) або римська (V, V, XII).
    • справа – власне кінцевий номер, який і вказує на книгу – джерело інформації.
  2. Знаючи комбінацію “фонд-опис-справа“, можна володіти світом 🙂 ну не всім, але в середині архіву так. Ось приклад формуляру замовлення.
    • Найголовніша ваша задача, правильно вписати цю тріаду фонд-опис-справа, і на кожну справу окремий рядок.
    • В листопаді 2015го, мені повідомили, що більше ніж 10 пунктів вам не видадуть за один захід. Але пригадую в березні-квітні 2015-го я замовляв більше ніж 10. Але так – вони стараються не завантажувати паперовий формуляр і як наслідок працівників в книгосховищі.
    • Також, коли вам принесуть книги, вас попросять підписатись, що ви отримали. Бо потім будуть звіряти, я на випадок, як би ви щось вирвали, буде кого в суд подати 🙂
    • Можна вписати в формуляр і більше, але тоді попросити їх одну партію принести вам на завтра а іншу на після завтра, або на дати6 як вони вам скажуть що будуть доступні.

Детальна інформація про джерел та як з ними працювати

Діафільми.

Переважно зберігаються там фото копії метричних книг – народження, одруження, смерті.

Детально, ось можна ще прочитати з мого головного блогу, про цікавий випадок пов’язаний з апаратом до перегляду діафільмів, та склом, яке я допоміг придбати архівові.

 

Метричні книги (народження, одруження, смерті).

Отож звичайні метричні книги церков, це перше що вас може цікавити. Для цього в читальному залі або в каталозі є опис всіх метричних записів в архіві. Ви можете проглянути по конфесіях а також по населених пунктах. Зразу скажу, римо-католицьких там більше, греко-католицьких, яких я шукав, там нема. Але комусь може щось найдеться. Православних, я не шукав, бо здається взагалі нема.

Для того щоб переглянути перелік метрик та конфесій, є окремий документ під назвою шематизм/шиматизм. Він може бути цікавий якщо ви шукаєте історію церкви, парафії чи суміжних парафія по одному священику. Весною 2015-го я переглянув римо-католицькі метрики таких населених пунктів Солотвин, Манява, Старуня, Маркова, Бабче, і частково Молодків, Надвірна, Стрий, Калуш, Новиця, Добровляни, Львів, Селисько (Siedliska), Товщів (Tolszczów), Вовків (Wołków).

Перегляд на апараті не дуже якісний, бо екран віддає темним кольором, тому завжди треба уважно і ретельно читати/проглядати. Якщо фотографувати з того екрану, якість фото не дуже, але іншого методу нема, і краще фотографувати під різними кутами зору. Свого часу, я користувався коли шкла були поцарапані, і фото виходило дуже поганої якості. Ось приклад. Але надіюсь, після того, як архів отримав нові шкла, якість фото напевно буде кращою для інших дослідників.

Найдавніші роки, які я бачив в описах були 17ХХ. Раніших я не пригадую. Хоча здається в описах пробігали граничні дати ~ 1650 років.

 

Люстрації шляхетських маєтків.

Ось детальніше на польскій мові. Але від себе додам, що усіх існуючих люстрацій, я мав нагоду переглянути за 1765 та 1767. За роки 1564-1668 в архіві відсутні, є надія тільки на Польщу. Ось ще один документ, щоб почитати про люстрації більше.

Такі документи відкрили мені НАДЗВИЧАЙНО цікаві речі. Там йдеться про опис земель в селах, та список халупників які жили тоді та відробляли панщину в тодішній Польщі. Там нема даних про номер будинку, чи дату народження людини, там тільки є згадка про те, скільки податку людина платила. Але мені інформація про тодішню живу людину, яку жодна метрика народження не знає – на ціну золота. Ось приклад одної із сторінок книги люстрації за 1765 (на латині) та за 1767 на польскій.

 

Читальний зал: Йосифінська та Францисканська метрики.

Це так звані поземельні кадастри Галичини, двох періодів Австрійської влади. Більше тут (польська мова).

  • Jocyfińska (1785-1788) i Franciskańska (1819-1820) metryky. Perszi pozemelni kadastry Hałyczyny.

Але щоб скористатись конкретними книгами для конкретних населених пунктів, вам треба покажчик населених пунктів – в читальному залі (чи в каталозі) існує окрема книга, покажчик – вона так і зветься –  “Йосифінська та Францисканська метрики”. Ось як титульна сторінка виглядає. Ви собі її просите і листаєте, шукаєте ваші села та міста.

  • Особисто я ту книгу спочатку побачив в архіві м. Івано-Франківськ. Там я собі її трохи і пофотографував. Власне, наскільки я пам’ятаю, Франківський архів не має конкретних справ, всі перевезені в Львів.

Йосифінська це фонд 19, кодова буква фонду “Й” (так можна писати навіть в формулярі). Номери описів та справ різні.
Францисканська це фонд 20, кодова буква фонду “Ф” (так можна писати навіть в формулярі). Номери описів та справ різні. Ось приклад так званого документу в межах Йосифінської метрикиSumariusz/Summarium – сумарний список людей, які жили в селі, з описанням податків та саме цікаво для мене НОМЕРАМИ будинків. Чому? Тому що я вивчивши історію по метриках свого села за 1865-1900 роки вже всі будинки на пам’ять по номерах знаю. І тому знаючи історію за 1788 рік, можна робити аналітику хто ж жив в тих будинках, і від кого передавалась спадщина на будинки, землі та власне прізвище. Інша частина Йосифінської метрики – список земельних ділянок, з вказанням людей, номерів будинків, доріг, річок та інших деталей. На жаль в моєму випадку, номери будинків були пропущені.

Але в Францисканській метриці, вже були номери всюди. Тож я знав про яких людей йдеться. Ось приклади з Францисканської метрики: Grund Matricel, Summariusz.

Важливим, і найскладнішим завданням зараз для мене, зрозуміти записи в цих книгах, коли записуються 2 чи 3 людей за одним будинком.

  • Myklyn Dmyter 7 et Myklyn Iwan 26 mit Wirstiuk Iwan 9 – добре, що я знаю всі будинки, і можу зрозуміти, що головний запис це про земельні ділянки, які записані головним чином на Дмитра Миклин з 7го будинку, але з ним (“et” – “і”. лат. мова) також господарював його син Іван, який вже на той час мав власну сім’ю і будинок 26 і окремі землі. Разом з цими Миклинами (татом і сином) працював над землями зять Дмитра – Вирстюк Іван з 9го будинку – “mit” – “з”. нім. мова. І таким чином це дає підказку дослідженню, що на 1820 рік Іван одружився з якоюсь дочкою Дмитра Миклина, і прийшов жити в будинок 7 або допомагав опрацьовувати землі. В той час, і Іван Миклин як син і Іван Вирстюк як зять мали свої окремі ділянки.
  • І таких прикладів багато.
  • На латині ще прописується так: Myklyn Demetrius et Myklyn Joannes et Wirstiuk Joannes. et – сполучник “і”.
  • Складно деколи зрозуміти, чи це ще головний по будинку тато і син, чи вже дорослий син і пристарілий тато.

Також в обох метриках є описи граничних земель з сусідніми селами. Це також вагома частина дослідження, адже деколи вказуються прізвище людини, чия земля межувала з частиною землі від села, громади чи іншої людини.

Мова: німецька, польська, частково латинська.

Якщо кому треба буде, ось стаття з мого 3-го блогу про мови, зокрема про онлайн словники я описав.

 

Карти – FELDSKIZZEN.

Надзвичайно цікаве джерело. Я не знав що таке навіть існує. Фонд 186, не пригадую фону його назву, але в ньому я переглядав польові ескізи та журнали обліку земельних ділянок в роки 1845-1850. Ось приклад карт: Молодків (Lundiak Iwan), Siedlliska (Lunda Eduard), Nowica (Lunda Ilko aka Lundiak Ilko).

Остання карта – найцікавіша, адже вона в березні 2015-го року, відкрила мені очі на факт, що відомі мені люди з років 1800-1850 носили прізвище Lundiak а їхні предки мали прізвище Lunda. 🙂 І про це в мене окрема стаття, ще в процесі.

 

Львів – Державний архів Львівської області.

Там дані тільки по людях в межах операції Вісла. Я буквально зайшов – вийшов. Але якщо в когось в родині є люди з того періоду, то варто зайти на довше.

archive-lviv-pidvalna-map

Ось цитата:

В архіві працює стіл довідок і два читальні зали для дослідників: по вул. Підвальній, 13 та по вул. ім. Професора Буйка, 4 (відділ забезпечення зберігання документів № 2).

І я ось що подумав, що я не був на вул. Буйка, можливо там щось цікаве теж є. А там – філія обласного архіву Львівської області.

І ще одна важлива цитата від авторів даного архіву:

У зв’язку із відсутністю на зберіганні в Державному архіві Львівської області документів реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) та метричних книг, архів не надає інформацію та не виконує запити щодо отримання копій актових записів (свідоцтв) про народження, одруження, шлюб, розлучення, смерть. З цього приводу рекомендуємо звертатися у Львівський обласний архів РАЦС вул. Дорошенка, 23 м. Львів та Центральний Державний Історичний Архів України, пл. Соборна, 3а , 79000 м. Львів.

На Дорошенка я був, але там було закрито. І взагалі виглядало, як би ніякого архіву там і нема.

 

Наукова бібліотека імені Стефаника

archive-lviv-biblio-map

 

Ще в 2015-го року, навесні я взнав про бібліотеку Стефаника. А в листопаді після розмови з владикою в Манявському скиті я зрозумів, що маю неодмінно попасти в ту бібліотеку. Як мінімум, мене цікавлять певні дані 1600-их років по Манявському скиту, там має бути щось цікаве.

Wiki. Цікаво, що:

Головний корпус влаштовано на базі закритого Інституту Оссолінських.

Адже, ряд матеріалів Оссолінських знаходяться в Польщі.

 

Короткі висновки по роботі в архівах

  • Завжди фотографувати. Навіть речі, як потенційно під питанням, але можливо щось можуть дати. Так, я колись сфотографував ряд не примітних даних, які потім після опрацювання вдома, виявились на ціну золота.
  • Дублювати дані короткими тезами, але про головні, ключові речі.
  • Думати глобально, тому що ви не знаєте, що ви можете знайти.
  • Завжди піддавати сумніву, провіряти, пере-аналізовувати, знову піддавати сумніву, приймати попередні рішення і знову повтор 🙂
  • Бути готовим, віддати купу часу дослідженню, якщо хочете досягнути результатів.
  • Не боятись проблем, не боятись питатись, писати email-и, дзвонити і перепитувати.
  • Бути готовим, що люди такої відданості дослідженню не будуть розуміти, будуть дивуватись і засуджувати.
  • Не бійтесь відвідати цвинтарі в населених пунктах, які досліджуєте. Так наприклад я, після архівних досліджень поїхав в село Новиця, знайшов там Lundiak-ів, поговорив з старшими і пішов на цвинтар, адже там бувають старі гроби, про які люди навіть вже забули. Аналогічно я зробив з Франківськом. Фото з цвинтарів на Чукалівці, на Лепкого і біля траси на Надвірну в мене теж збережені. Ну і звичайно, коли я подорожую Польщею, мушу відвідати якийсь цвинтар, бо там, як завжди є гарні думки про формотворення прізвищ, ну і звичайно історичні думки, про глобальні між-державні справи.
  • Забудьте про чутливі теми про конфесії, церкву і релігію загалом, розумійте тільки все це як інструмент дослідження. Бо завжди треба бути готовим, виявитись українським євреєм або нацистом-євреєм або щось в цьому роді.

 

PS. Про роботу з польськими архівами та онлайн ресурсами я опишу в наступній статті.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s